https://youtu.be/dd05LRv6naM Не звільняється пам’ять, Відлунює знову роками. Я зітхну… Запалю обгорілу свічу. Помічаю: не замки – твердині, не храми – Скам’янілий чорнозем – Потріскані стіни плачу. Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини, аж немов з кам’яної гори. Надійшли. Придивляюсь: Вкраїна ХХ століття. І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».
Літа 7441-го від Створення світу (літа 1933-го від Різдва Христового) був в Україні великий Голод… Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей.
Тоталітарний комуністичний режим Росії свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом.
90 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити від мороку минулого.
Тому четверта субота листопада кожного року в нашій країні - поминальна по жертвах Голодоморів. У цей день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свічку, щоб її бачили зорі – душі померлих.
ФОН
(Запалює свічку) Їх ніхто вже не запалить. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Павутиною тремтить життя, І його так легко обірвати, Тій біді немає забуття, Ні, цього не можна забувати. Смутком гнуться віти на вербі. Кожен спогад, мов свята зернина. В невимовній і тяжкій журбі Голову схиляє Україна.
Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії - раптово зник хліб і люди залишилися без зернини.
Зерно, зернина, зернятко… Щоразу воно схиляє до роздумів. Хліб це життя. Ще в глибинах віків так уже склалося на Україні, що хліб у хаті – це достаток, добробут, це і відрада і впевненість у завтрашньому дні.
З організацією більшовиками колгоспів все змінилося. Влада вимагала від людей все більше хліба, молока, м’яса. Навіть те що залишалося на посів, змушували здавати.
Осінь 1932 року не віщувала великої біди. Здали селяни державі продподаток, але раптом оголосили другий , а потім і третій. Почали їздити по селах спеціальні продзагони і забирати все до нитки…
Ні не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 людей на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
Документи, які свідчили про терор голодом раніше ніколи не оприлюднювались. Незалежна вільна Україна відкриває документи, що доводять свідомий характер терору голодом, а також загальне число жертв від 7 до 10 млн.
ФОН
Голодна смерть, напевно, найстрашніша. Вона повільна, довга і тяжка, Жахлива і пекельна, найлютіша, Бо зводить з розуму й така тривка... А це ж було... І ніде правди діти, Що заподіяли цю смерть більшовики. Дорослі мерли, старики і діти — Це геноцид кривавої руки.
Важко уявити що одноденний пайок важкохворої дитини в інфекційному ізоляторі становив: 90 грамів молока, 50 грамів хліба та 20 грамів крупи. А зараз ми хочемо продемонструвати вам цей пайок. (демонстрація пайка)
ФОН
На нашому столі є і хліб і зерно . Зерно. Як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того , щоб причаститися ним , як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…
На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років оголошую хвилину скорботи.
Хай ця хвилина для нас стане актом поминальним, актом перестороги і покаяння, увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла
(Хвилина мовчання)
Запалимо свічку у кожній оселі На пам’ять на вічну про дні невеселі… Про голод, що вдерся у кожну хатину. І нищила смерть ця старого й дитину… І падали в гаю знесилені люди… Й здавалося краю страхіттям не буде! Худесенькі діти жують лободу… Важко уявити картину оту! Годину трагічну вшануємо нині: Запалимо свічку у кожній родині…

All news

Comments:

Only authorized users can leave comments.