День пам'яті жертв голодоморів
Ви можете переглянути відео за посиланням: https://youtu.be/dd05LRv6naM
|
Не звільняється пам’ять, Відлунює знову роками. Я зітхну… Запалю обгорілу свічу. Помічаю: не замки – твердині, не храми – Скам’янілий чорнозем – Потріскані стіни плачу. Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини, аж немов з кам’яної гори. Надійшли. Придивляюсь: Вкраїна ХХ століття. І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три». |
|
|
Літа 7441-го від Створення світу (літа 1933-го від Різдва Христового) був в Україні великий Голод… Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей. |
|
|
Тоталітарний комуністичний режим Росії свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом. |
|
|
90 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити від мороку минулого. |
|
|
Тому четверта субота листопада кожного року в нашій країні - поминальна по жертвах Голодоморів. У цей день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свічку, щоб її бачили зорі – душі померлих. |
|
|
|
|
(Запалює свічку) Їх ніхто вже не запалить. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Павутиною тремтить життя, І його так легко обірвати, Тій біді немає забуття, Ні, цього не можна забувати. Смутком гнуться віти на вербі. Кожен спогад, мов свята зернина. В невимовній і тяжкій журбі Голову схиляє Україна. |
|
|
Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії - раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. |
|
|
Зерно, зернина, зернятко… Щоразу воно схиляє до роздумів. Хліб це життя. Ще в глибинах віків так уже склалося на Україні, що хліб у хаті – це достаток, добробут, це і відрада і впевненість у завтрашньому дні. |
|
|
З організацією більшовиками колгоспів все змінилося. Влада вимагала від людей все більше хліба, молока, м’яса. Навіть те що залишалося на посів, змушували здавати. |
|
|
Осінь 1932 року не віщувала великої біди. Здали селяни державі продподаток, але раптом оголосили другий , а потім і третій. Почали їздити по селах спеціальні продзагони і забирати все до нитки… |
|
|
Ні не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 людей на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення. |
|
|
Документи, які свідчили про терор голодом раніше ніколи не оприлюднювались. Незалежна вільна Україна відкриває документи, що доводять свідомий характер терору голодом, а також загальне число жертв від 7 до 10 млн. |
|
|
|
|
Голодна смерть, напевно, найстрашніша. |
|
|
Важко уявити що одноденний пайок важкохворої дитини в інфекційному ізоляторі становив: 90 грамів молока, 50 грамів хліба та 20 грамів крупи. А зараз ми хочемо продемонструвати вам цей пайок. (демонстрація пайка) |
|
|
|
|
На нашому столі є і хліб і зерно . Зерно. Як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того , щоб причаститися ним , як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба… |
|
|
На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років оголошую хвилину скорботи. |
|
|
Хай ця хвилина для нас стане актом поминальним, актом перестороги і покаяння, увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла |
|
|
(Хвилина мовчання) |
|
|
Запалимо свічку у кожній оселі На пам’ять на вічну про дні невеселі… Про голод, що вдерся у кожну хатину. І нищила смерть ця старого й дитину… І падали в гаю знесилені люди… Й здавалося краю страхіттям не буде! Худесенькі діти жують лободу… Важко уявити картину оту! Годину трагічну вшануємо нині: Запалимо свічку у кожній родині… |
|