Збірка "Код нації"

***

Україно, рідний край!

Ти найкраща! Так і знай!

Соколова Софія, 4 клас

***

Україно, дякую тобі

За ліси, степи, гаї.

За тепло.

Твої квіти такі пахучі,

Що мій нежить відразу зникає.

Дякую тобі за те, що ти дала нам

Промінчик сонця, який зігріває.

І пробач за те, що ми

Вирубуємо твої ліси, степи, гаї.

Це наче частина тебе.

Знаєш, Україно,

Я рада, що народилася  тут, а не деінде,

Тому що коли я йду до школи,

Мені назустріч летять птахи і співають пісню.

Знай, Україно, я люблю тебе

І буду любити завжди.

Кутова Яна, 7 клас

 

***

Україна! Рідна Батьківщина,

Рідний край,співучі солов’ї!

В нас гаї зелені і долини,

І ліси зростають на землі.

Україна! Земле наша рідна,

Ти життя даєш нам звідусіль!

Так вклонімось нашій Батьківщині

Що Життя дає нам,людям всім

Галкін Ярослав, 7 клас

Моя Україна

Україно, квітуча,

Моя рідна Земля!

Україно , кохана,

Як люблю тебе я!

За квітучії землі,

За родючі поля,

За сорочку барвисту,

За красиве вбрання.

Мальовничі пейзажі,

В чарах ніжних земля.

Україно відважна,

Як люблю тебе я!

Гончарук В.П.

                               

Рідна ненька

Рідна ненька, Україна,

Ти багата і красива.

Багато в тебе є ланів, лісів.

Також є моря і  гори,

Багато є річок просторих.

Добрі люди українці,                                                                            

Нащадки славетних козаків.

Лютенко Назарій, 3 клас

В нашій школі

Тихо-тихо в нашій школі:

Йдуть уроки тут поволі,

Тільки дзвоник задзвенить –

Дуже сумно стане вмить.

А перерва закінчиться –

Знову тишина лишиться.

І так цілий день –

День! День!День!

Дядик Олексій, 3 клас

***

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелений гай

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Буряк Євгенія, 3 клас

Україна

Україно квітуча, співуча моя,

Мелодія грає твоя, мов струна.

Мелодія грає співають вуста,

Вкраїно рідненька, ти мов доброта.

Я спати лягаю і знаю рідненька,

Для віх українців дорога наша ненька.

Я пісню співаю і вірю, що скоро,

Війни на вкраїні не буде ніколи.

Гончарук Вероніка, 6 клас

 

МОЯ КРАЇНА

Моя Україна – це гори, поля, ліси.

Вона красива, як всі квіти на землі!

Як моя рідна мати і вся моя рідня.

На землі усі українці, і я теж,

Бо Україна – це країна без меж.

Україна – це земля, на якій я виросла й живу,

Усе, що на ній, мені не байдуже.

Моя Батьківщина мила, добра, чудова, прекрасна.

Моя мов українська для мене як зіронька ясна.

Самохатня Юлія, 5 клас

 

 

«Україна» -  дивне слово, що повинне звучати по всій країні, у всіх серцях та з кожних уст. Це наша маленька домівка, затишна, маленька, але наша. І чому, ви запитаєте, більшість нашого народу мовою нашою не говорить?  А відповідь така, щоб мовою нашою говорити, треба  нею жити, треба не стидатись рідної країни, своєї Батьківщини, адже ніяка інша країна вас не приголубить, як наша рідна, мила, добра Україна.

Гріненко Олександра, 7 клас

  Моя країно! Чому тебе хочуть нещадно відібрати?

Майбутнє стерти? Чому хочуть забути твою мову?

Моя країно, красива і безмежна, чому ти знову плачиш?

Чому знову землі захлинаються у крові?

Моя країно спокою й любові, чому тобі не дасть ніхто навіть хвилини відпочити?

Моя країно, щирості надії, але ти не здавайся чуєш, вставай і йди вперед!

Ми об'єднаємось і буде результат, той хто відбирає в нас тебе потім гірко заплатить!

Україно наша Батьківщино безмежна і кохана

Пустільнік Софія, 7 клас

***

Україна - наша мати, наша рідна мати!

Кращої на світі варто пошукати!

Україна - то долини,то степи широкі, 

Україна - то пісні та річки глибокі!

То калина, як намисто і червоне, й гарне

Всього золота на світі ця калина варта!

То верба,гнучка, мов кішка, та не менш красива,

Тільки нашим українцям до душі так мила.

Троян Каріна, 8 клас

Симфонія  (Ludovico Einaudi - Cache-Cache)

Чуєте?  Вітер  стогне.
Розправте  назустріч  вітру  свою  душу.
Земля  волає  до  нас  вітрами:  
-  Спинись,людино,  я  жити  хочу,  та  вмерти  мушу.
Людино,  ти  так  багато  в  мене  відбираєш,  
А  борг  же    чим    плануєш  повертати?
Вуглекислий  газ  роз’їдає  мене;
Пінисті  води  терзають  зсередини  каламуттю;
Тиснуть  груди  землі  безкінечні  гори  брухту.
Правічний  ліс  перечіпає  мене  пнями,
Не  виростуть  поміж  пеньків  квітки.  
У  безголосім  німім  щебетанні  більш  не  сполошаться  під  кроками  пташки.
Під  темним  небом  більш  не  вигнеться  веселка,  
Мертвим    повітрям  більш  не  зможеш  смакувать,
З  терпкого  цвіту  не  скуштуєш  меду,  
Адже  бджолі  нема  над  чим  літать.

Самотній    синій  дощ  із  синіх  мрій  і  втіх.
Розкриті  помисли,  відкриті.  
Роздерті  надра  землі,  розтерзані  й  розриті,
Відкритими  ротами  волають:  
-  Людино!  Зупинись!  
Радіоактивні  залишки  залишимо  на  потім,
Бо  розкладатись  будуть  ще  мільйони  років.

Брудні  у  ненаситності  своїй:  
Один  перед  одним  багатші  діти  найубогішої  нації.

Стадник А.В.